Для педагогів

                                  Посібник для класного керівника

                                          ЗМІСТ

1.    Структура характеристики на дитину.

2.    Характеристика «важкого підлітка».

3.    Девіантна поведінка. Норма і девіація.

4.    Критерії (ознаки) визначення неблагополуччя сімей.

5.    Українське законодавство про відповідальність батьків за своїх дітей.

6.    Службові телефони.

Характеристика на дитину

1.     Загальні відомості ( ПІБ дитини, дата народження , місце проживання), відомості про батьків, статус дитини.

2.     Здоров’я (перенесені захворювання, основний діагноз).

3.     Мова.

4.     Рівень розвитку основних психічних пізнавальних процесів.

4.1.Увага:

·        відмінна (не відволікається навіть при сильних подразниках);

·        гарна (відволікається рідко);

·        задовільна (вимагає різноманітності й зміни подачі матеріалу);

·        погана (швидко стомлюється, відволікається);

   4.2. Мислення.

·                    високе (добре порівнює, класифікує, робить висновки, переважає математичне, технічне, гуманітарне мислення);

·        середнє (порівнює за допомогою вчителя, класифікує, приймає алегорії);

·        низьке (не може порівнювати, висновки робить механічно, алегорії не розуміє );

   4.3. Пам’ять.

·        відмінна;

·        гарна;

·        задовільна;

Вказати який вид пам’яті переважає (зоровий, слуховий, моторно-слуховий, словесно-логічний).

   4.4.Уява й творчість.

      5. Навчальна діяльність учня.

·        Відношення до навчання (захоплений, зацікавлений, байдужий, інтерес до окремих предметів, уникає розумової напруги).

·        Відношення до виконання навчальних обов’язків (старанність, наполегливість, акуратність, недбалість, нерегулярність).

·        Активність на уроках (висока, середня, низька).

·        Чи володіє знаннями й навичками самостійної розумової праці (частково, планує навчальну діяльність, контролює себе, не володіє).

·        Як ставиться до вимог учителів (позитивно, негативно, байдуже).

6. Трудова й суспільно-корисна діяльність.

·        Відношення до трудової й суспільно-корисної діяльності.

·        Особливість виконання трудових доручень (старанність, дисциплінованість, наполегливість у завершенні роботи, перевага працювати в колективі або самостійно).                6.3. Ступінь участі в суспільно - корисній праці (завжди, часто, рідко, за примусом, не бере участь).

·        Професійна спрямованість (якими професіями цікавиться).

      7. Особистісні особливості.

·        Комунікативні особливості (відкритий, доброзичливий, товариський, співчутливий, уважний, замкнутий, недовірливий, уразливий, байдужий, конфліктний).

·        Упевненість у собі (самооцінка занижена, завищена, адекватна, упевнений у собі, не впевнений у собі, легко ранимий).

·        Емоційна збудливість (нетерплячий, реактивний, часто піддається випадковим коливанням настрою, підвищена рухова активність, спокійний, стриманий, урівноважений, здатний управляти своїми емоціями).

·        Оптимізм (легко виводиться зі стану щиросердечної рівноваги, часто має знижений настрій або надзвичайно спокійний, рідко засмучується через дрібниці, характерний позитивний, оптимістичний погляд на життєві проблеми).

·        Незалежність, підпорядкованість (рівень самостійності, прагнення домінування над навколишніми, агресивно відстоює свої права, підкорюється більш сильним, ігнорує авторитети).

·        Розсудливість (розважливий, обережний або безтурботний, схильний до авантюризму, переоцінці своїх можливостей).

·        Сумлінність (виконавчий, відповідальний, акуратний у справах або егоїстичний, непостійний, легко кидає почату справу).

·        Сміливість, боязкість (несприйнятливий до погроз, сміливий, рішучий, схильний до ризику й гострих відчуттів, не губиться при зіткненні з несподіваними обставинами, про невдачі швидко забуває або боязкий, соромливий, нерішучий у своїх діях і вчинках).

·        Практичність (реалістичний, практичний підхід до життєвих ситуацій або  мрійливий , не зрілий).

·        Самоконтроль (планомірність, порядність, соціально пристосований або слабка воля, поганий самоконтроль, особливо в емоційній сфері).

8. Особливість учня в колективі.

·        Положення в колективі (лідер, популярний, прийнятий, відчужений, ізольований).

·        Переважний характер спрямованості особистості учня (колективістський, егоїстичний, діловий).

·        Роль у навчальній, трудовій , ігровій діяльності (ініціатор, організатор, виконавець, споглядальник).

·        Відношення до чужої думки й критики (доброзичливе, серйозне, байдуже, вороже).

·        Друзі (з ким дружить, що зв’язує його з друзями, який вплив на нього друзів, чи задоволений він цими взаєминами).

   9. Інтереси, здатності, схильності.

·        Чи має стійкий інтерес до якої – не будь галузі знань або діяльності (музичної, художньої, технічної, спортивної, суспільної).

·        Потреба у творчій діяльності.

·        Участь у роботі кружків, секцій, факультативів.

·        Чи займається самоосвітою, самовихованням.

   10. Рівень адаптації учня (досить високий, благополучний, конфліктний).

    11. Особистісні якості,що заважають успішній адаптації (безвідповідальність, нечесність, егоїзм, лінь, уразливість, упертість, недисциплінованість, самолюбство, непевність, запальність, незібраність, брутальність, зазнайство, жадібність, замкнутість).

12. Форми прояву порушень поводження (бродяжництво, жебракування, паління, алкоголізм, токсикоманія, девіація сексуальної поведінки, суіцидальна поведінка, розлад особистості).

Вказати зміни які відбулися з дитиною за звітний період часу.

2. Характеристика «важкого підлітка»

П.І.Б. підлітка____________________________________________

Клас______________________________________________________________

Дата народження____________________________________________________

Домашня адреса____________________________________________________

Телефон___________________________________________________________

1.Стан здоров’я  і розвитку учня: особливості фізичного розвитку, відповідальність фізичного розвитку віку: зріст, маса тіла, вади зору, слуху, порушення постави тощо.

Загальна оцінка здоров’я дитини.

Ознаки підвищеної нервозності: відсутні, підвищена втомлювальність, знижена працездатність, пригнічений настрій, підвищена збудливість, спалахи гніву, агресивність у ставленні до ровесників, агресивність у ставленні до вчителів, відмова від контактів, спільних справ, схильність до руйнівних дій, інші ознаки.

Патологічні потяги:

-         курить (не курить, курить епізодично, систематично);

-         вживає алкогольної напої (не вживає, вживає епізодично, вживає систематично);

-         вживає токсико-наркоречовини (не вживає, вживає епізодично, вживає систематично). Стоїть на диспансерному обліку, з приводу чого.

2. Психологічна атмосфера в родині:

-         сприятлива;

-         несприятлива;

-         вкрай несприятлива.

2.1. Дані про батьків (батько, мати):

-         П.І.Б.;

-         освіта;

-         професія, місце роботи.

2.2. Інші члени сім’ї.

2.3. Тип сім’ї:

-         сприятлива (батьки морально стійкі, володіють культурою виховання, емоційна атмосфера сім’ї позитивна);

-         несприятлива, в тому числі:

а) педагогічна некомпетентна (батьки не володіють культурою виховання); ознаки:відсутні єдині вимоги, дитина бездоглядна, жорстоке ставлення, систематичні фізичні покарання, низький рівень знань про інтереси, поведінку дитини поза школою;

б) морально-несприятлива (асоціальна; батьки ведуть аморальний спосіб життя; пиячать, не працюють, були засуджені, вихованням не займаються);

в) конфліктна (у сім’ї несприятлива емоційна атмосфера, між батьками постійні конфлікти, батьки дратівливі, жорстокі, нетерплячі).

2.4. характер взаємин батьків з дитиною, підлітком:

-         сімейний диктат (систематичне придушення ініціативи і почуття власної гідності дитини);

-         надмірна опіка (задоволення всіх потреб дитини, огородження від труднощів, турбот, зусиль);

-         потуральний (відхилення від активної участі у вихованні дитини, пасивність, визнання повної автономності дитини);

-         співробітництво (стосунки взаємної поваги, спільне переживання радощів, біди тощо).

2.5. Організація режиму праці та відпочинку:

-         які обов’язки виконує вдома;

-         чи дотримується розпорядку дня;

-         хто і якою мірою допомагає і контролює виконання домашнього завдання;

-         як організовано спілкування учня у сім’ї під час відпочинку, літніх канікул, відпустки батьків.

3. Особливості навчальної діяльності.

3.1. Успішність дитини.

3.2. Ставлення до навчання:

-         позитивне;

-         нейтральне;

-         байдуже;

-         негативне.

3.3. Інтелектуальні можливості учня:

-         пізнавальний інтерес до предметів;

-         усвідомлення необхідності навчання в шкільному віці;

-         прагнення отримати оцінку;

-         заслужити схвалення дорослих;

-         прагнення уникнути покарання;

-         прагнення до самоствердження в групі ровесників.

4. Статус у колективі, ставлення до колективу.

4.1. Ким є у колективі:

-         лідер;

-         той, кому віддають перевагу;

-         прийнятий;

-         той, кого відкидають;

-         ізольований.

4.2. З ким найбільше товаришує. Характер взаємного впливу.

4.3. Взаємини з іншими однолітками:

-         ділові;

-         рівні;

-         дружні;

-         теплі;

-         конфліктні;

-         ні з ким не спілкується.

4.4. Манера, стиль спілкування з оточуючими:

-         домінантний стиль (впевнений у собі, прагне нав’язати свою думку, легко перебиває, але не дає перебити себе, нелегко визнає свою неправоту);

-         недомінантний стиль (сором’язливий, поступливий, легко визнає себе неправим, потребує заохочення в розмові);

-         екстраверт (постійно спрямований на спілкування, легко входить у контакт, допитливий, відкритий, уважний до оточення);

-         інтроверт (не схильний до контактів, віддає перевагу діяльності, у розмові небагатослівний).

4.5. Ставлення до суспільної думки:

-         активно-позитивне (прагне виправити недоліки, врахувати зауваження тощо);

-         пасивно-позитивне (розуміє критику, погоджується з нею, але недоліки не виправляє);

-         байдуже (не реагує на критику, не змінює поведінку);

-         негативне (сперечається, не погоджується із зауваженнями, поведінку не змінює).

5. Ставлення до суспільної діяльності та суспільно-корисної праці.

5.1. Ставлення до суспільних доручень:

-         виконує з готовністю;

-         без особливої зацікавленості;

-         відмовляється.

5.2. виконання суспільних доручень:

-         виконує сумлінно;

-         несумлінно;

-         під настрій;

-         під натиском;

-         з ініціативою.

5.3.Ставлення до трудових справ колективу:

-         бере активну участь;

-         байдужий;

-         демонстративно відмовляється.

5.4. Ставлення до фізичної праці:

-         позитивне (працелюбність, часто віддає перевагу фізичній праці в порівнянні з розумовою, має золоті руки);

-         байдуже (не виділяє фізичну працю як цікаву діяльність, від неї не відмовляється, але виконує без ініціативи);

-         негативне (лінивий, несумлінно працює, під натиском. До фізичної праці ставиться зневажливо).

5.5. Ставлення до суспільного майна:

-         ставиться турботливо;

-         по-господарськи;

-         байдуже;

-         демонстративно зневажливе;

-         свідомо пошкоджує майно.

6. Спрямованість інтересів.

6.1. Виявляє інтерес до діяльності:

-         фізичної;

-         розумової;

-         технічної;

-         суспільно-політичної;

-         організаторської;

-         спортивної;

-         художньої (артистична, літературна, музична, хореографічна тоща).

6.2. Як гуртки відвідує, відвідував.

6.3. Культурний кругозір:

-         чи відвідує (і як часто) театри, музеї, виставки;

-         якій літературі віддає перевагу;

-         регулярність читання (книг не читає, читає епізодично, читає систематично).

7. Особливості сфери вільного спілкування дитини.

7.1. Скільки часу приділяє «вуличному» спілкуванню:

-         протягом тижня;

-         години приходу додому ввечері.

7.2. З ким має дружні стосунки, як вони впливають на дитину.

7.3. Постійне місце або місце, якому віддається перевага для «вуличного» спілкування (клуб, двір, під’їзд тощо).

7.4. Зміст спілкування у вуличних іграх:

-         робота з технікою;

-         автомототехнікою;

-         відвідування кіно;

-         гра на гітарі;

-         прослуховування музичних записів;

-         розмови на різноманітні теми;

-         проводження часу без певної мети;

-         випивка;

-         куріння;

-         вживання наркотичних речовин;

-         азартні ігри тощо.

8. Самооцінка особистості.

8.1. Рівень самооцінки:

-         адекватна (правильно оцінює свої позитивні і негативні якості, особисті можливості та досягнення);

-         завищена (некритичний по відношенню до себе, перебільшує власні досягнення);

-         занижена (надмірно самокритичний, недооцінює свої позитивні якості та особисті досягнення).

8.2. Які риси характеру хотів би мати, яких би хотів позбутися?

9. Особливості поведінки.

9.1. Позитивні вчинки дитини. Як часто вони здійснюються , можливі мотиви їх здійснення?

9.2. Негативні вчинки, їх прояви (епізодичні, систематичні), їх характер:

-         грубість;

-         бійки;

-         невідвідування уроків;

-         запізнювання на уроки;

-         порушення дисципліни;

-         відмова від вимог, доручень;

-         не працює на заняттях.

9.3. Правопорушення дитини:

-         крадіжки;

-         спроби насилля;

-         вимагання у молодших і слабших за себе;

-         побиття молодших і слабших за себе;

-         жорстоке поводження з тваринами;

-         прояви садистських нахилів;

-         грубі порушення громадського порядку.

9.4. Ставлення до своїх вчинків:

-         байдужий;

-         переживає;

-         виправдовує;

-         засуджує.

9.5. Як ставиться до педагогічних впливів:

-         з бажанням робити все навпаки;

-         байдуже;

-         розуміє і намагається виконати вимоги.

9.6 Стоїть на обліку:

-         в ССД;

-         в КМСД;

-         на обліку в навчальному закладі.

3. Девіантна поведінка. Норма і девіація.

Будь-який злочин або поведінка, заборонена законом, суспільними, релігійними, етичними нормами, може розглядатися як девіантна (від латин. deviatio-відхилення). Девіантну поведінку можна визначити як окремі вчинки (або їх сукупність), що входять у протиріччя з юридичними, моральними і соціальними нормами суспільства. До найбільш виражених проявів девіації належить так звана деліквентна (протиправна) поведінка. Девіантним буде також відхилення від норм моралі суспільства певного рівня соціального, культурного розвитку. Різновиди такої поведінки – алкоголізм, наркоманія, токсикоманія. Небезпечними і трагічними проявами девіації варто вважати також суїциди, сексуальні збочення, акцентуації характеру, патології тощо.

Поняття девіантної поведінки тісно пов’язане з категорією норми, яка є чимось середнім, типовим, подібним до загальної маси, а також найбільш пристосованим до навколишнього середовища.

Під нормою завжди розуміли найбільш доцільну, ефективну форму будь-якого явища матеріальної та духовної сфери діяльності людей. 

Ознаки нормальної, здорової особистості відповідно до так званого статистично-адаптаційного підходу:

- інтерес до зовнішнього світу;

- наявність сенсу життя, визначення життєвої філософії, що упорядковує, систематизує досвід людини;

- цілісність особистості, адекватність її реакції на зміни обставин, збалансованість основних нервових процесів (збудження і гальмування), урівноваженість коркової і підкоркової діяльності;

- існування ієрархії цінностей;

- здатність до встановлення щиросердечних контактів з оточуючими;

- відповідність поведінки людини нормам і традиціям, установленим у суспільстві;

- підпорядкування суспільним цілям, вибір законних засобів для досягнення особистих цілей тощо.

Девіантність є відносною характеристикою відповідно до стандартів, які часто розбіжні й зумовлені соціальними очікуваннями оточуючих.

Відхилення, або девіантна поведінка, припускає наявність щонайменше трьох основних компонентів:

1)    людини, якій притаманний цей тип поведінки;

2)    норми або очікування суспільства (групи), що є критерієм оцінки поведінки з огляду девіації;

3)    деяких органів, установ або особистостей, які реагують на дану поведінку, приймають рішення, чи є така поведінка нормальною, чи девіантною, застосовують певні санкції.

З огляду на ці три компоненти девіантною є поведінка, що відхиляється від групової норми  та спричинює такі санкції: ізоляцію, лікування, покарання, засудження, інші види осуду порушника.

4.Критерії (ознаки) визначення сімей, які потрапили в складні життєві обставини

Сімейне неблагополуччя – соціально-моральне явище. Причинами неблагополуччя можуть бути психолого-педагогічна і правова  неграмотність, алкоголізм і наркоманія членів сім’ї, економічна нестабільність, безробіття, моральні дефекти в психології сім’ї, викривлене розуміння життєвих цілей і засобів їх досягнення, якими користуються дорослі члени родини.

Неблагополучні сім’ї – ті, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства. Такі сім’ї потребують реабілітації та соціального супроводу, який здійснює районний Центр соціальних служб для молоді.

Потенційно неблагополучними вважаються сім’ї, в яких порушені зв’язки з середовищем, внутрішньо-родинні зв’язки, порушена структура сім’ї, її спроможність виконувати свої функції. І не завжди потенційно неблагополучні сім’ї стають неблагополучними. Це залежить від соціального потенціалу сім’ї, підтримки та допомоги у вирішенні життєвих проблем.

Ознаки неблагополуччя сім’ї є:

1.     Невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей та їх матеріального утримання.

2.     Байдуже ставлення до здоров’я, фізичного, духовного та морального розвитку дітей.

3.     Жорстоке поводження, фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насилля над неповнолітніми.

4.     Зловживання батьками алкоголю, наркотичних, токсичних  речовин та їх аморальна поведінка у суспільстві.

5.     Втягування неповнолітніх до протиправної діяльності, бродяжництва та жебракування.

6.     Експлуатація дітей у різних проявах.

7.     Створення житлово-побутових, санітарно-гігієнічних умов, які загрожують здоров’ю та життю неповнолітніх.

5.Українське законодавство про відповідальність батьків за своїх дітей.

Закон України про освіту

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини 

1.Виховання  в  сім'ї  є  першоосновою  розвитку  дитини  як особистості. 

2. На  кожного з  батьків  покладається  однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. 

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати  працелюбність,  почуття доброти, милосердя, шанобливе  ставлення  до  державної  і  рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу  до  національних,  історичних,  культурних 

цінностей українського та інших  народів,  дбайливе  ставлення  до історико-культурного  надбання   та    навколишнього    природного середовища, любов до своєї країни;

сприяти  здобуттю  дітьми  освіти  у  навчальних закладах або забезпечувати  повноцінну  домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини. 

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї. закон України про загальну середню освіту

Стаття 29. Права та обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють 

1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальні заклади  та форми навчання для неповнолітніх дітей; приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу; обирати і бути обраними  до органів громадського самоврядування загальноосвітніх навчальних закладів; звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; захищати законні інтереси дітей. 

2. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані: забезпечувати умови  для  здобуття  дитиною  повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання; постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини,  виховувати працелюбність,  почуття доброти,  милосердя,  шанобливе ставлення  до  сім'ї,  старших  за віком, державної і рідної мови, до народних традицій і звичаїв; виховувати повагу  до  національних, історичних,  культурних цінностей   Українського народу, дбайливе ставлення до історико-культурного    надбання   та   навколишнього   природного середовища, любов до України. 

3.У разі, якщо батьки або особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної  психолого-медико-педагогічної  консультації відмовляються  направляти  дитину   до   відповідної   спеціальної загальноосвітньої   школи   (школи-інтернату),   навчання   дитини проводиться за індивідуальною формою. 

 

Конституція України

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Сімейний кодекс України

Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

1.Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов'язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 152.  Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання 

1. Право дитини  на належне  батьківське  виховання забезпечується  системою державного контролю, що встановлена законом. 

2. Дитина має право противитися  неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. 

3. Дитина має право звернутися за захистом  своїх  прав  та інтересів  до органу опіки та піклування,  інших органів державної влади,   органів   місцевого   самоврядування    та громадських організацій. 

4. Дитина має  право звернутися  за  захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. 

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків 

1. Здійснення  батьками  своїх  прав  та виконання обов'язків мають ґрунтуватися  на  повазі  до  прав  дитини  та  її  людської гідності. 

2. Батьківські   права   не   можуть  здійснюватися  всупереч інтересам дитини. 

3. Відмова батьків від дитини  є  неправозгідною,  суперечить моральним засадам суспільства 

4. Ухилення  батьків  від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення  на них відповідальності,  встановленої законом. 

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав 

 1. Мати,  батько  можуть  бути  позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 

1) не забрали  дитину  з  пологового  будинку  або  з  іншого закладу  охорони  здоров'я  без  поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 

2) ухиляються від виконання  своїх  обов'язків  по  вихованню дитини; 

3) жорстоко поводяться з дитиною; 

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 

5) вдаються   до   будь-яких   видів   експлуатації   дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 

2. Мати, батько  можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав,  встановлених  пунктами  2,  4  і  5  частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 

4. Якщо  суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки  злочину,  він порушує кримінальну справу. 

5. Рішення  суду  про  позбавлення  батьківських  прав  після набрання   ним   законної   сили  суд  надсилає  органу  державної реєстрації  актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.     

Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав 

1. Особа, позбавлена батьківських прав: 

1) втрачає  особисті немайнові права щодо дитини  та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 

2) перестає бути законним представником дитини; 

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не   може   одержати  в  майбутньому  тих  майнових  прав, пов'язаних із батьківством,  які вона могла б мати  у  разі  своєї непрацездатності  (право на утримання від дитини,  право на пенсію та відшкодування  шкоди  у  разі  втрати  годувальника,  право  на 

спадкування); 

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. 

 2. Особа,  позбавлена батьківських прав,  не звільняється від 

обов'язку щодо утримання дитини.  Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину. 

Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої   позбавлені батьківських прав 

1. Якщо  дитина  проживала з тим із батьків,  хто позбавлений батьківських прав,  суд вирішує  питання  про  можливість  їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. 

2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він  проживає  з дитиною,  якщо буде встановлено,  що він має інше житло,  у  яке  може  поселитися,  або  постановити  рішення   про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

3. Дитина  за  бажанням  другого з батьків може бути передана йому. 

4. Якщо  дитина  не  може  бути  передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за  їхньою  заявою,  баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

5. Якщо   дитина   не  може  бути  передана  бабі,  дідові, повнолітнім  братам  та  сестрам,  іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та піклування.

6. Дитина, яка була  передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання  у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього. 

7. Порядок відібрання  і передання дитини встановлюється законом. 

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 180. Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння

Доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальний кодекс України

Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей

1. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, -

карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років.

Кримінальний кодекс України
Стаття 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 
Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Закон України про попередження насильства в сім'ї

Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї 

 Члени сім'ї,   які   вчинили   насильство   в  сім'ї,  несуть кримінальну,  адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону. 

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень 

          Кожна дитина має право на  рівень  життя,  достатній  для  її 

фізичного,  інтелектуального, морального, культурного, духовного і 

соціального розвитку. 

           Батьки або особи,  які їх замінюють,  несуть відповідальність за  створення  умов,  необхідних  для  всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. 

Стаття 12. Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини 

           Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. 

На  кожного  з  батьків  покладається однакова відповідальність за виховання,  навчання і розвиток дитини.  Батьки або особи,  які їх замінюють,   мають   право   і   зобов'язані   виховувати  дитину, піклуватися  про  її  здоров'я,  фізичний,  духовний  і  моральний розвиток,  навчання,  створювати  належні  умови  для  розвитку її природних здібностей,  поважати гідність дитини,  готувати  її  до самостійного життя та праці. 

          Виховання дитини    має   спрямовуватися   на   розвиток   її особистості,  поваги до прав,  свобод людини і громадянина,  мови, національних  історичних  і  культурних  цінностей українського та інших народів,  підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в    дусі    взаєморозуміння,    миру,   милосердя,   забезпечення рівноправності всіх членів  суспільства,  злагоди  та  дружби  між народами, етнічними, національними, релігійними групами. 

          Держава надає батькам або особам,  які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо  виховання  дітей,  захищає права сім'ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. 

          Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав  не  звільняє  батьків  від  обов'язку утримувати дітей. 

           Порядок і  розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини,  дитячому будинку,  дитячому  будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України. 

         Батьки або особи,  які їх замінюють,  несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я,  фізичний і духовний розвиток,  навчання, невиконання та ухилення  від  виконання  батьківських  обов'язків  відповідно  до закону. 

         У разі   відмови   від  надання  дитині  необхідної  медичної допомоги,  якщо це загрожує її здоров'ю,  батьки або особи, які їх замінюють,  несуть  відповідальність  згідно  з  законом.  Медичні працівники у разі критичного стану здоров'я дитини,  який потребує термінового  медичного  втручання,  зобов'язані попередити батьків або осіб,  які їх замінюють,  про  відповідальність  за  залишення дитини в небезпеці. 

5.     Службові телефони.

·        Центр соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді: 44-02-26

·        Міський дитячий дермато-венеролог: 44-23-34

·        Центр планування сім’ї (дитячий і підлітковий гінеколог) : 29-57-96

·        Міський центр здоров’я: 25-71-12

·        Міський центр планування сім’ї та репродукції людини : 92-37-66

·        Телефон довіри : 440-24-24

·        Служба у справах дітей: 71-67-18